Гончарство

Неоліт – тобто початок кам’яного віку, був тою частиною розвитку людини, коли появився перший "тривалий" посуд. Вже не плетені з коріння і галузок , не шиті з кори та шкіри, а ліплені з неорганічного матеріалу, більш тривалого яким є глина, після відповідного ви сушення та випалювання.
Технологія випалювання керамічного посуду, взяла свій початок, з центру близького сходу. Там вона, близько 8000 років тому назад, почала розповсюджуватися. Перший ліплений посуд мав просту форму, подібну до плетеної органічної сировини, кошики, черпаки, бурдюки . Взірці брали також з форми плодів, фруктів, а навіть квітів. Почали зображувати красу оточуючої природи в різних глиняних формах. Ця здібність піддалася еволюції, доводячи до вдосконалення форми.

Нажаль, нова сировина не була не знищувальною, часто тріскала і протікала. Людина, як творча істота, завжди прямуюча до полегшення свого життя, створила методом проб та помилок, декілька способів запобігати цим невигодам. Мікрощилини в добре випалених формах заповнювали декілька разів, готуючи жирне молоко. Це є лиш один з прикладів боротьби з щілинами, використовуваних в неоліті, та пізніших часах.

Відломлені вуха, чи інші фрагменти посуду, були приклеюванні з допомогою натуральних клеїв - живиці та дьогтю. Погано випалені форми, маючи браки – більші щілини чи нехваток сировинних стінок, котрі створились при випалюванні, могли бути ремонтовані новаторським способом. Міг він складатись з заповнювання браків свіжою глиною, а потім забезпечення грубою шкірою, котру перед тим вимочили в воді. Відповідно вирізана шкіра, допасована та вміло прикріплена до даної форми бракованого посуду, після того як вона висохла, дуже добре зміцнювала та стабілізувала структуру стінок. Шкіра після сушки ідеально допасовувалася до стінок посуду. Після обпалювання над вогнищем, твердіє і делікатно темніє. Важлива є відповідна відстань зміцненого шкірою посуду від полум’я. Безпосередній контакт шкіри з полум’ям , може її спалити. Припалена шкіра, чорніє, та з часом кришиться. Такі місця могли бути заповнювані свіжою глиною. Така техніка могла бути використовувана для забезпечення від ушкоджень цілих посудних форм, добре виліплених, та випалених. Шкіра є своєрідним термічним ізолятором, досконало захищаючим посуд від швидкої зміни температури, котра могла її знищити.

Для приготування теплої страви, міг бути використовуваний також посуд зі шкіри, легкий, та відносно тривалий – найкраще в далеку подорож.
Велике знання людей неоліту, кінця кам’яного віку, не зовсім втрачені.

Глечик ККЛ з вухом типу "ansa lunata"

Глечик ККЛ з подвійним вухом типу баран

Глечик ККЛ з зображенням баранячих голів та інкрустацією

Інкрустація посуду

Фрагменти люкс кераміки трепільскої культури

Чи такі трипільські прецьоза були знані в Чмелеві та Городку над Бугом?

Дно посуду

Вухо типу "ansa lunata" ККЛ з видимою пробою ремонту глечика

Молоко - ущільнювач посуду, доби раннього кам’яного віку

Спроба ремонту та зміцнення бракованого посуду

Різні типи баранячих голів

Глиняні сокирки – іграшки дітей неолотіту – копії кам’яних сокирок парадно-бойових з гульоватим обухом

Глиняні фігурки жінок – Барбі неоліту

Сировина використовувана для виробки інкрустації маси

Пряжлики

Вибрані форми посуду ККЛ

Специфічне прикрашування посуду

"Псевдо барани" - спрощений спосіб презентації баранячих голів

Прилади використовувані для виробки глиняного посуду – гладилки та штампики

Два основних способів обробки поверхні посуду

Орнамент виконаний дерев’яним штампом