Експериментальна археологія
• Eксперименти
• Заставки
• Засоби масової інформації
• Отці
Історія розвитку науки, котра займається пошуком джерел, тобто матеріальних решток, добутих під час розкопок, їх класифікація по прийнятих правилах та опис. Історія розвитку археології – є відносно коротка. Початки її розвитку сягають ХVIII століття, часу коли вона була зарезервована для людей багатих та впливових. Тоді вона стала способом осягнення швидкої кар’єри, здобуття слави і великих грошей. Мала вона колекціонерський характер, але нажаль не науковий.
Потрібно було ще 150 років на вироблення Археології – правдивої науки. Науки, з великої літери "Н"; котра почала би задавати собі питання, на котрі хотіла би знаходити відповіді. Багато років Археологія була "герметично", займалася лиш збиранням джерел, їх класифікацією та описом. Не створювала широкої перспективи, від котрої залежало розуміння оточуючого нас світу.
Лиш наукові осередки у Великобританії під кінець ХІХ століття почали творити фундаменти "живої навчальної археології" - експериментальної археології. Першим експериментальні іспити зробив Ф.С.Й. Спуррелл. Виконав він серію експериментальних праць при зрізці збіжжя, обробці дерева, кісток, та ріг. Але за початківець методу експериментально - трасеологічного треба визнати С.А. Сем’янова, великого російського археолога, незрозумілого багатьма сучасними йому дослідниками. До 70 років ХХ ст. експериментальна археологія у Польщі майже взагалі не існувала. "Піонерами цієї галузі знань були померлі вже професори В. Голубовіч і З. А. Раєвські".
Вище згаданий аспект єксперементальних дослідів на мінімальному рівні "робив людською" археологію, все ще незрозумілою для більшості звичайних людей, не стикаючихся з нею на щодень. Експериментальна археологія далі тривала у "не оживленій" типології. Свідотства минулих культур надалі представлялись "безстатево" у механічний спосіб, котрий не пробуджував уявлення людини, обмежуючи її познавчі горизонти.
З часом, більшість західних археологічних осередків усвідомила собі, що життя такої археології, науки доступної лише для не багатьох, є обмежене. Зрозуміти, що відповідне представлення цінностей минулих культур, заспокоює голод пізнання кожної людини. Загальна акцентуація прагнення пізнання і зрозуміння, побуджають на великому рівні археологію, але потрібно створити до того умови.
Мале зацікавлення створюванням прадавніх реконструкцій, а особливо реконструкцій вбрання кінця кам’яного віку, нахилило мене до створення осінньо - зимового вбрання разом з обладнанням, характерним для тодішньої Центральної Європи. Реконструкція вбрання єднає в собі декілька аспектів. Це – пробудження, оживлення та пропагування археології серед широко - розумілого, суспільства. Неможна тут забути про аспект суто науковий, в сферу експерементально - трасеологічну.
Схема будування реконструкцій в великій мірі опирається на неймовірній знахідці з Альп Отцальских, Людини з льоду – Отці, як його часто називають. Знахідка, така як Отці, належить до рідкостей і не можна його представити як ідеальний приклад вбрання неолітичної людини, створеного і вживаного на території сьогоднішніх Польських земель. Знахідка з Альп може бути лише "фундаментом", базою наших роздумів, обмеженою поживою уяви.
ПОЗІ – працюючий при одному зі своїх шалашів
Я був змушений до глибших роздумів про виробництво вбрання на основі доступних, тривалих залишків тодішньої діяльності, часу неоліту. Стружки, драпаки, шила, голки, і т. д. Виразно вказують на приготування вбрання з шкіри, а ткацькі тяга рики, пряники, дозволяли нам зрозуміти спосіб виробки пряжі та тканини. Теж варто згадати про такі матеріали, як дерево, кора, чи молоді ростки дерев, котрі часто використовувались.
Нажаль самі розсудні роздуми і висновки, нічого нового до науки не внесли б. Прагнучи бути "достовірним" треба було їх зматеріалізувати, приступаючи до виробки вбрання, вживаючи виключно неолітичні реконструкції знарядь і технік, використовуваних приблизно 5000 років тому назад.
Потрібно підкреслити, що більшість сучасних реконструкцій базується лише на звичайних Раціональних роздумів самих дослідників, роздумах неперевірених і непідтверджених у натуральному середовищі. Власне це обмеження, "бар’єр придатності в природі" приводить до того, що не можемо до кінця довірити більшості реконструкцій прадавнього вбрання, котре зустрічається в літературі, або на виставах. Лише відповідно перевірені реконструкції можна трактувати поважно, як спробу зблизитись до правди зниклого минулого, а ця реконструкція є такою.
Чи таке кріплення штанини, могло бути вигідне? Чи це покриття ноги було зреконструоване і випробуване в натуральному середовищі? Відповідь насувається сама
Реконструкція міцна і вигідна, непритискаюча, кров’яних судин та стегон (перед)
Спосіб кріплення шкіряних штанин (бік і зад)
Додаткове отеплення нижньої частини ноги - заяча шкіра
Й.Колєс пропонує звернути увагу на кілька принципових правил, зв’язаних з
експерементом:
1. Для виконання реконструкції треба вживати виключно матеріали, сировину яка була доступна даному суспільству у минулому.
2. Відповідне приготування та використовування природних методів.
3. Не застосовування сучасних методів і технологій, маючих вплив на результат експерименту.
4. Поставити собі питання перед тим, як приступити до експерименту.
5. Повторюваність експерименту.
6. Альтернативні методи експериментування.
7. Результати експерименту, спостереження і висновки.
8. Критичний підхід до експерименту.
Дотримуючись правил Й. Колєса приступив я до виробництва вбрання, відповідно
раніше зробивши необхідні реконструкції прадавніх знарядь, котрі на сьогоднішній день є найкращими свідками моїх експериментально - трасеологічних починань.
Дор виробництва самого вбрання, мені послужили 4 частини шкіри дорослих оленей, Дві баранів, одна шкіра лисиці, а також фрагмент (2х1.5 м) лляного матеріалу. На виконання додаткових приладів, (рюкзак і карімат) і вирізки необхідної кількості ременів потрібно було використати 2 шкіри оленей і одну худоби. У склад з реконструйованого вбрання входять наступні елементи:
- шапка з прикрасами;
- сорочка;
- сюртук;
- шарфик;
- рукави;
- охоронний підгузник;
- штанини;
- взуття;
- пелерина;
Ремені вирізані зі шкіри худоби, як елемент оздоби вбрання
Реконструкція літнього взуття - шкіра худоби, забезпечена дьогтем і вклад
(встелька) з сухого сіна
Реконструкція зимового взуття - шкіра худоби, забезпечена дьогтем, і вклад (встелька) з сухого сіна
Додатковою частиною описованої неолітичної реконструкції є :
- карімат;
- рюкзак;
- волокна;
- посуд і знаряддя.
Реконструкція знарядь
Вкладена в роги кремінна стружка – неолітичний ніж, ріжучий шкіру оленя
Вище описана реконструкція є рідким прикладом на те, що людина, котра має велике Бажання, а малі можливості, може дуже добре побуджу вати, оживляти, та що найважливіше, пропагувати археологію серед "звичайних" людей.
Професійне вироблення вбрання, його випробовування, та висновки, та краще їх вивчення, пробуджуюче вплинуть на археологію, та самих археологів.
Через вміле зображення людини з епохи кількох тисяч років тому назад, в нашому випадку постаті Позі і створення, в певному роді, фону прадавніх дій, можемо у неповторимий спосіб оживити щоденно "сіру" археологію. Завдяки відкриттю археології для засобів масової інформації (газети, радіо, телебачення), ми спроможні продати археологію великій кількості користувачів, шукаючих початків своєї тотожності. Вони можуть пізнати її таємну та невідкриту красу у доступний спосіб.
Неймовірне прагнення знань нашого суспільства і пізнання археології, та краси, скритої за її плечима, я міг зауважити в часі мого експерименту, пішої мандрівки "давніми шляхами", в вище описаному реконструйованому вбранні. Неймовірна заінтересованість і нескінченна цікавість, наповнювала усіх людей, яких я зустрічав. Контакт з Позі – "людини з далекого минулого" викликав безодню цікавості, заохочував до пізнання минулого, краси тодішньої культури, скритої в їх землі.
Ситуації, з якими я тоді зустрівся, утвердили мене у переконанні, що археологію у нашій країні чекає ще довга і нелегка дорога, "дорога заспокоювання прагнення знань".
Плетінка з кори молодої верби - міцна і загально доступна
Проведення нового типу експериментів, дозволяє створювати такі гіпотези, котрі можна перевірити, про можливості дій прадавньої людини, з ціллю осягнення у своїй голові конкретного матеріального виходу. Однак же проведення таких дослідів, дає можливість "простим людям" та археологам в значній мірі зблизитися до тодішньої щоденності, початкової технічної еволюції. Вони нам дозволяють увійти в таємний прадавній світ, багато тисячоліть тому назад, "дикий" світ наших прабатьків.
Реконструкція рогатки
Мішанка зілля - потрібних при простуді
Грецькі горіхи завжди вбивають голод
При проблемах з травленням найкращі – сушені ягоди, якщо їх не було, можна було з’їсти вугілля з дерева
Мед - ліки, та солодощі
